Всім привіт. Ох, як же непросто зі старими людьми.

Я сьогодні жах як втомлена. Вчора чергувала, всю ніч провели в операційній. Потім ще цю довбанную кров 2 години списували.плюсом у мене робочий день був сьогодні. У суботу зазвичай можна працювати в пів-ноги, але сьогодні “і така дребедень цілий день, то одне начальство подзвонить, то друге”.

До години дня приїхала, нарешті, додому.тільки присіла, бабуся дзвонить. Чому, мовляв мама цю секунду трубку не бере. Пояснюю, що мама з дитиною в цей час якраз пішли в гурток, мама там телефон відключає.

“а тато де”, – запитує.”у селі”.”чим зайнятий? він взагалі баню топити збирається?”

Мені ж з міста – то добре видно, чим тато зайнятий. “не можу знати”, – відповідаю. І тут бабуся мені в трубку починає поливати моїх батьків. Мене теж увагою не оминули

. Це просто треш.

Сказала, що втомилася після чергування, не стала навіть вникати. Трубку поклала.

Ось адже буквально 2 тижні тому тато їй город зорав, а в минулі вихідні вона до них в баню приходила, і велику прання їй мама організувала. В нашу ж квартиру через 2 тижні приїде. Як так можна.

А пару тижнів дзвонив дядько, плакався, що поїхати в село не може, тому що кожен раз гіпертонічний криз трапляється. І з моєю мамою постійно посварити намагається (на хвилиночку, з рідною сестрою).

Чого їй спокійно не живеться?.я розумію, що знижку на вік треба робити, але все одно тяжко.