Діти безтурботні. Діти милі. Діти безпосередні. І при цьому вони недалекоглядні і часто бувають дуже жорстокі. А їжі вони дуже люблять фантазувати. Що, в першу чергу, відрізняє дорослого від дитини? Життєвий досвід, накопичений за роки. Ось і не варто дозволяти цього досвіду діяти. Прийняти виклики реальності, нехай не дуже радує, адекватно на них відреагувати — от спосіб дій по-справжньому дорослої людини. А фантазії… дитяче — дітям.


Діти безтурботні. Діти милі. Діти безпосередні. І при цьому вони недалекоглядні і часто бувають дуже жорстокі. А їжі вони дуже люблять фантазувати. Що, в першу чергу, відрізняє дорослого від дитини? Життєвий досвід, накопичений за роки. Ось і не варто дозволяти цього досвіду діяти. Прийняти виклики реальності, нехай не дуже радує, адекватно на них відреагувати — от спосіб дій по-справжньому дорослої людини. А фантазії… дитяче — дітям.
Що і говорити, відмовитися від ілюзій під силу тільки мужньої особистості. Жінкам це особливо важко. І найважчий момент настає, коли приходить час для першого кроку. І відразу ж виникають ідеї щодо того, що потрібно підготуватися, почекати, обдумати.
Це так властиво нашій культурі і жіночій натурі особливості. А таке ставлення може перетворитися у серйозну величини перешкоду. Ілля Муромець, що пролежав на печі тридцять три роки, а потім усіх разом переміг буває тільки в казках, а ми домовилися, що вже дорослі. А в житті дію і підготовка до нього це частенько одне ціле. Найкращий спосіб щось зробити, це зробити це в той момент, коли прийнято рішення. Пішли секунди вже ніколи не повернуться, а життя — коротке.
Діти хочуть все знати про все. Абсолютно ненормальна насиченість нашого життя потоками інформації може послужити дуже негативну службу при прийнятті та виконанні рішень. Теза про те, що для успішного прийняття професійного рішення необхідний максимально можливий обсяг інформації по темі чомусь переносять і на особисті стосунки між людьми. І тоді виникають проблеми. Дуже серйозні проблеми.
Немає можливості все дізнатися. Та це й не потрібно. Адже в особистих відносинах ми маємо справу з близькою нам людиною. І є ще одна межа — коли прагнення дізнатися про близьку і рідну людину перетворюється на банальну стеження за ним. А адже близька людина це не комашка на предметному склі мікроскопа. І тут тільки інтуїція здатна підказати момент, коли треба вчасно зупинитися. Саме інтуїція, а аж ніяк не детальне раціональне знання. Рецептів немає, ми не в аптеці.
Діти бояться самотності. Бояться його й багато хто з дорослих. Але хіба ми завжди правильно оцінюємо цей стан? Навколо нього накручена похмура міфологія. І часто ми боїмося не самого самотності, а того, що люди навколо вирішать, що ми самотні. І перелякана цим жінка кидається на пошуки абсолютно їй не потрібних зв’язків. Не приносять їй полегшення. З цілком передбачуваним результатом. Насправді самотність — це не завжди погано і не завжди страшно. Особливо для осіб з творчим потенціалом. Музи ж не люблять галасливих компаній, їх жанр — зустрічі тет-а-тет. Але навіть якщо самотність в тягар, то ніколи не слід забувати сказане мудрим Хайямом – «Краще будь один, ніж з ким попало!».
Прийнято вважати жінок слабкими істотами. А майже все, що тут сказано, вимагає від застосовують на практиці ці правила — сили. Цієї сили. Не біцепсів і преса, а внутрішньої духовної сили. Але тут вже доведеться вибирати — або жінка господиня свого життя, або просто безвольний листок їх вабить силою подій незалежно від її волі.