Ось, нещодавно здійснилася мрія, не скажу, що ідіотки, але, будемо чесними — наївної дівчини. Вдалося мені сісти в начальническое крісло. І воно мені нагадало шипастую троянду. Ніби й м’яко і зручно, от тільки постійно доводиться дивитися, щоб канцелярську кнопку на сидіння не підклали.


Ось, нещодавно здійснилася мрія, не скажу, що ідіотки, але, будемо чесними — наївної дівчини. Вдалося мені сісти в начальническое крісло. І воно мені нагадало шипастую троянду. Ніби й м’яко і зручно, от тільки постійно доводиться дивитися, щоб канцелярську кнопку на сидіння не підклали.
Адже тепер, крім оперативного керівництва фірмою ще і підбором персоналу доводиться займатися. В теорії вибір є. Ціла юрба бажаючих на хлібні місця. А от на практиці, терміново потрібен працівник, який візьме на себе хоча б частину моєї роботи. Або мене відвезуть у психлікарню. А ось підходящих кандидатур як кіт наплакав. Після перегляду резюме залишилося менше десятка тих, кого слід запрошувати на співбесіду. Я сама не раз виступала в ролі здобувачки і про співбесідах мені відомо практично все. Так що мені самій пройти його проблемою би не було. Але ось нині я перебуваю по іншу сторону барикади і тут мені вже не дуже затишно. Як бути?
Довелося розробляти правила:
1. Довіряємо інтуїції. Якщо мені неприємний кандидат, працювати з ним буде складно. Краще від цього нікому не буде. Тому слухаємо інтуїцію. Вірити потрібно не словами, а власним зору. Якщо видно нестиковки між документами і його словами — краще не брати. Або людина нещирим, або недбало ставиться до оформлення документів. І в тому і в іншому випадку, це не наш працівник.
2. Вибираємо по заслугах. Кандидат може бути дуже привабливим і вміти добре говорити. Але важливо, що він вміє робити насправді. Хорошого фахівця можна виявити досить швидко, за кілька хвилин розмови. Поганого — ще швидше. А «красиві очі» нікого не цікавлять, коли розмова йде про роботу.
3. Кандидата потрібно розташувати до себе. Навіть хороший працівник може виявитися скутий у спілкуванні і не зуміти розкрити свої можливості. Багато недосвідчені або закомплексовані керівники люблять на співбесіді наганяти страх на кандидатів. І втрачають цінних фахівців. Так що варто вести себе привітно і ввічливо. І кандидат зможе розслабитися і повністю себе проявити.
4. Краще чужі, ніж свої. Принцип хоча й неприємний на слух, але дуже вірна. Були спокуси взяти на роботу когось із близьких родичів. І по кваліфікації питань не було. І можна було обійтися без втрати часу на співбесіду. Але тут потрібно думати про те, що буде, якщо не вийде спрацюватися. Як звільняти близької людини? Це означає опинитися перед дилемою — зіпсувати особисті стосунки або ж пошкодити справі. Загалом, зрозуміло, що таких ситуацій краще уникати, а отже при виборі між «своїм» і «чужим» краще брати на роботу «чужого».
5. Завжди бути правдивим. Якщо ми працюємо до дев’ятої вечора, то так і треба говорити. І якщо премії у фірмі — явище рідкісне, то і це приховувати не потрібно. Загалом всі недоліки з точки зору працівника йому повинні бути відомі. Має він право це знати, та й не буде ситуації, коли він все це з’ясувати в перший робочий день і тут же напише заяву про звільнення. Або почне працювати абияк. Загалом, чесність — краща політика.
Ось, загалом, прості правила, але дуже корисні. А взагалі, бути начальником це справжня каторга, а зовсім не солодка мрія, як думають деякі підлеглі.